Страшні роки Голодомору

2017-11-27

У кожного народу є свої темні сторінки історії - війни, революції та інші події, ставлення до яких часом буває неоднозначним і може змінюватися залежно від епохи та ідеології. Саме до таких явищ належить Голодомор 1932-1933 років в Україні. За радянських часів згадувати про нього було заборонено, після проголошення Україною незалежності ставлення змінилося майже радикально. Про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, - йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом. Голодомор початку 1930 рр. відтепер і, певно, назавжди залишиться однією з найактуальніших, гострих і болісних проблем українського суспільства - в політичному, науковому, морально-психологічному аспектах.

Саме тому у Рагівській філії було проведено лінійку-реквієм «Запали свічку пам’яті», в ході якої було зачитано спогади жителів села Рагівка про страшні лихоліття голодомору. Також запалено свічки пам’яті, хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв голодоморів.

Спогади рагівчан про ті страшні роки

Вознюк Ольга Іванівна, жителька села Рагівка.

В 1933 році в селі Рагівка померла її сусідка Ганна, а через два дні померла 9-місячна донька, померли відголоду дві сестри.

«Я була ще маленькою, мені був п’ятий рік, але такого забути не можна, воно в моїй пам’яті залишилось і сьогодні. На початку 1933 року сім’я дядька Ничипора дуже страшно голодувала, в них померла маленька донька. Вони поміркували, а потім взяли її, порізали на шматочки і з’їли, бо з ними жили ще діти, щоб їх підтримати і щоб вони не померли з голоду.

А скільки людей вивозили на кладовище! Чоловік дружину вивіз ще живу, вона тільки рота відкрила, хотіла щось сказати, та все марно. А таких було багато. Везли, не не дочекавшись, коли помруть.

Я була малою, в нас була корова. Батьки мої тяжко працювали. Але голод нам теж приніс багато горя. В нас було семеро дітей, залишилось живими тільки четверо.

Цирюк Марія Василівна, народилася в селі Ясено.

«В 1933 році на хуторі Ясено померла сім’я – Кислицької Палажки Іванівни та п’ятеро дітей. Померла сім’я Зубицьких: батько, мати шести дітей, син Василь помер в лісі»

Гаращенко Олександра Іванівна

«у 1933 році помер від голоду сусідський хлопець Гриб Іван – 14 років. Вимерла ціла сім’я Карапуцьких. Дід Іван помер у лісі на пеньочку. Від голоду померла сім’я Карейби Павла. На вулиці під тином,знайшли мертвою Мушенок Овдюшку.

Гончаренко Надія Іванівна

«Наша сім’я була велика: батько, мати і шестеро дітей. Нас ніхто не глядів,самі жили, одне одного гляділи і всі повиживали. Було дуже важко, ми не так страшно голодували як усі, бо жили ближче до колгоспної комори»

Педагог-організатор Рагівської філії:

Марценюк Тетяна Василівна